Крик у вічність...

Кидай, кидай, кидай мене!
Забудь мене, як примару.
Давай залишай мене,
можливо це всього лиш хмара.

Нужбо закрий вікно,
щоб вітер чари не розвіяв.
Давай скажи прощай,
усім спільним надіям.

Чого ж бо, чого ж бо ти мовчиш,
Що вимовити не можеш?
А можливо ти кричиш,
Лиш крик твій глушить сором...

Ну чого, чого тоді
Не пробуєш усе змінити...
Давай скажи що це все
Лиш ілюзія одної планети.