Декілька слів про надзвичайне

У натхнення так багато різних джерел. Інколи досить одного звука, щоб в голові зринули якісь рядочки, а що вже казати про образи, які ніби промовляють до тебе. Одного разу на очі мені потрапили світлини Руслана Трача з його проекту «Инчий світ». Фотографії пройняті містичністю, загадковістю, так багато різних образів можна змалювати. І ось з цих фотргафій народилися ось такі рядочки. 

 

 

Замріяна, а може застигла
Дівчина у час дощу.
ЇЇ мрія нестримна
Не полишена у годину лиху.

Замріяна чи то пак стомлена,
У день коли навколо гримить
Чи то небо грозами, чи людина
долею, прив’язана канатами потреб.

Замріяна, хоча – зачарована
Вона голосом чиєїсь душі.
Він ллється рікою не стримною
Вкриває її рани серцеві, сумні.

І все таки дівчина заміряна!
У чари нічних одкровень,
її погляду відкрилися – тіні,
що жили серед безбарвних людей.

 

 

«Гори!» — вона свічу заклинала
Так ніби то вогонь людської душі.
І так наполегливо благала: 
«Тільки не потухни у пітьмі»

«Гори!» — з вуст її зривалось
Слово міцніше за сталь.
Це вона своє серце чарувала,
Щоб продовжило життя у запалі змагань

«Гори!» — це заклинання відбивали
Всі гори, що поруч були,
І вони його відправляли
Туди де надії жили.

 

 

«Відьмачка!» — у слід їй кричали
— «Ти полонила їхні серця».
— «А хіба ви не знали, хто я така?
Хіба не шукали для того, щоб
лихо від хати втекло, щоб
у ваших серцях знову світло зажило!
Забувши мене запитати, сюди
привели без вагань, вам треба було
дати, коли з міста піде печаль.
Тому тепер не варто з вогнем
мене проводжать. Це ваші дії та жарти
змісили мене чарувать»

 
 Автор фото Руслан Трач
 Модель Іванка Стеф'юк