Життя

Я знаю, я можу усе подолати,
Не перше падіння, чергова перемога, 
Усе ж тимчасове, усе — тимчасове.

Не залишиться і сліду у світі цьому,
Назавжди ж поселиться у серці живому,
Та все ж тимчасове, усе тимчасове...

 І так би й лишалося, і так би і жили,
Любили, тужили, шукали надії,
Шукали би щастя забували би спати.

Перестали боятись, себе відкривали
Все більш намагались, з долею змагались
Зазнавали би краху, літали би в небі.

Шукали би щастя і свою правду,
Намагались би жити у повну силу,
Адже невдачі це ще одна можливість.

А висоти… ті висоти такі зрадливі.
Обернешся і все! Пропало усе...
Тому не боятись, не чекати ранку.

А приносити  в світ якнайбільше кохання,
І можливо минатимуть ті невдачі,
І можливо ми навчимося цінувати щастя.