Збірна України це зробила!

Нарешті настав той момент коли вся країна святкує вихід збірної на чемпіонат Європи.

        Таку гру ми забудемо не скоро. ЩО лиш за ці майже дві години ми не пережили. Надія народжувалася з кожною атакою українців і гасла як тільки словенці  влаштовували навалу на наші ворота. І незважаючи на пропущений м’яч ми можемо з впевненістю сказати про те, що господарем штрафного майданчику був Андрій П’ятов, ви тільки згадаєте який м’яч він витягнув з нижнього кутка воріт наприкінці матчу, а скільки верхових м’ячів взяв. І все це робив спокійно і виважено. В захисті ми терпіли, і терпіли всією командою відбивалися як тільки могли, терпіли інколи провокації з боку наших візаві, терпіли коли били, терпіли коли здається в соте йшли в атаку, а м’яч так і не спромігся залетіти у ворота.

      В атаці сьогодні не можна сказати, що не грали, так помилки були, і можна говорити про те що цих помилок було багато, та які моменти  у нас були, варто згадати 62 та 73 хвилини. В ті моменти здавалось що це просто не реально не забити. Але голкіпер словенців нам доводив, що реально. А серед наших форвардів сьогодні була лише гра на команду, ніхто не тягнув ковдру на себе всі шукали найкращий варіант для продовження для того, щоб розписатися забитим м’ячем у ворота суперника. І така можливість випала у самому кінці матчу  коли з хвилини на хвилину має пролунати такий потрібний свисток арбітра, коли словенці забули про все і всіма силами оселилися у нашому майданчику, і хоч секунди спливали і головне вже було не пропустити Артем Кравець не здався, не перестав пресингувати  і таки домігся свого – суперник помилився, ще й як помилився. А далі здається лише справа техніки три в один, бери і бий, але і тут 22 номер збірної України вчиняє розумно, щоб не залишити ніяких шансів ні захисникам, які вже наздоганяли ні воротареві, він відмовляється від своїх амбіцій і в останній момент віддає пас на Ярмоленка. А наша сімка у той важливий, для всіх і для себе особисто, момент не підвів. Він відправляє хорошим ударом м’яч прямо у ворота, знімаючи усі питання про справедливість виходу України зі стадії плей-офф. Михайле Івановичу Фоменко, ваша заміна зіграла!!! І Артему Кравцю не завадила навіть розбита голова для того, щоб таки допомогти своїй команді!

        Гра була не просто напруженою, можна про неї виразитися навіть у суцільному пафосному тоні, гра була на лезі ножа, бо кожна наступна помилка одніє чи іншої команди вбивала надії їх та їх уболівальників, кожна нова суперечка чи сутичка гравців могла привести до вилучення, кожен забитий і не забитий м’яч наближав нас до фіналу в якому переможцем залишиться тільки один. І говорячи про атмосферу матчу, варто пригадати тут коментатора Віктора Вацко, за ним сьогодні можна було просто записувати цитати, а настрій він створював шалений, завдяки йому точно відчувався настрій трибун та нерв який панував серед команд.

      Дякуємо вам хлопці! Ви сьогодні подарували  свято країні. Ви подарували надію на те, що будь-які обставини, та навіть серія невдач може бути подолана, що ми можемо справитися з усім!

     Вітаю вас з виходом у Євро 2016! Ви мусите на ньому показати хто такі українці. Слава Україні!