Мрія має пташині крила, Які бережуть її від зла. Мрія може бути нестримна, Але точно — вона не сама. Мрію можна загубити І невдовзі знайти. Мрію можна не втілити, Але в серці зберегти. Наші мрії то є крила, Які несуть нас по життю. Вони надають нам силу, Щоб з серця вигнати пітьму....
Читати далі →

Ты где-то далеко.Я может тебя еще не знаю.А может давно по тебе сгораюИ найти взглядом пытаюсь. Ты где-то далеко.Меня возможно не знаешь,Не веришь в чудеса и семью,Но высматриваешь кого-то. Ты где-то далеко.Я сижу на кухне с кружкойТерпкого, сладкого чая в руках,И мечтаю о совместных вечерах. Ты где-то далеко.Засыпаешь под звуки скрипки,Видишь красочные сныИ ждешь какой-то интрижки. Ты где-то далеко.Хотя нет ты все же рядом,Так близко что рукой подать.Смеешься одним лишь взглядом....
Читати далі →

Моя мечта оказаться с тобою рядом прийти в гости одним вечерком. и пусть после работы ты очень уставший, а может быть и немножечко злой. Я бы скрутилась в клубочек рядышком стала б как кошка сладко урчать, что бы все тревоги за день у тебя на этот вечер отобрать. Что бы ты немного расслабился забыл про проблемы свои, что бы хоть на минутку радостно глаза улыбнулись твои....
Читати далі →

Вот и замолкли крики боли, Любовь вырвалась на волю. Все с ног перевернулось, И что-то в бездну окунулось. В наших словах так много лести, И это совсем не делает нам чести. А нужно всего лишь поведать друг другу, Те скрытые мысли, что когдато замкнули. И тогда в нашу жизнь вернеться счастье, И тогда из души уйдет ненастье. Общим прошлым станут все ошибки, И надежда подарит нам улыбки....
Читати далі →

Я візьму фарби різнобарвні, І розмалюю своє життя! У куточку неба намалюю Сонечко, що землю осія. Я намалюю великих чоловічків, Що радісно усміхаються життю. І все стане трішечки добрішим, І не підпустить у серце пітьму. Я розмалюю кожен маленький шматочок На листку чорно-білого дня. І навіть безликий самотній садочок, Стане привбливим для малят. Я розмалюю цю сіру масу, Що на роботу щодень поспіша. І замайорять на обрії фарби, І стане цікавішим життя. Я розмалюю і свою д...
Читати далі →

Они даже не представляли, Что друг друга теряли. Им жить не стало легче, Просто слабость лягла на плечи. Все было банально -  они хранили тайны. Друг от друга скрывали Куда их мысли ночами витали. Это даже как-то нелепо, Ведь в любви не существует запрета. Но они так раскрыться боялись, Что даже не пытались... Возможно сердце было не готово, Принять кого-то другого. А может все дело не в этом, И виноватых просто нету....
Читати далі →

Всього лиш рядочок у зошиті, А чийсь світ таки перевернувся. Вона і не знала досі, Що кожен рядочок збувся. Випадково на нього натрапила,  І серцю вже не спочити. «Я сама, я сама сюди втрапила Боже допоможи змінити!» Вона долю свою описала, І хтось скаже, що то збіг Але вона ж уже знала Що слова — то є крик! Написала вона! Написала... І слова ці вже помітили, Та як тепер їх забрати Як тепер свою долю виправити? Взялася вона за чорнила, І очі на мить прикрила.  А тоді з ...
Читати далі →

Я знаю, я можу усе подолати, Не перше падіння, чергова перемога,  Усе ж тимчасове, усе — тимчасове. Не залишиться і сліду у світі цьому, Назавжди ж поселиться у серці живому, Та все ж тимчасове, усе тимчасове...  І так би й лишалося, і так би і жили, Любили, тужили, шукали надії, Шукали би щастя забували би спати. Перестали боятись, себе відкривали Все більш намагались, з долею змагались Зазнавали би краху, літали би в небі. Шукали би щастя і свою правду, Намагались би жити ...
Читати далі →

Закрий очі і посміхнись, Тебе чекає нове я. Закрий очі і посміхнись, Ти знаєш то любов твоя. Закрий очі і повір, Попереду так багато мрій. Закрий очі і повір, Що життя це вир подій. Закрий очі  і довірся мені, Я поведу у казкові сни.  Закрий очі і довірся мені Я не скривджу серце твоє.                                             *** Пусть дни улетают быстро, Пусть все немного иначе. Но все что не лишено смысла, Осталось навеки с нами. Ты был рядом совсем не долго. ...
Читати далі →

Найкращий час для творчості — це ніч, Де все поснуло і лиш серце говорить. Коли не заважає крик сторонніх дум, І можна сказати все, що спаде на ум. Тоді немає осуду навколо, Ніхто не скаже: «Не роби так ніколи». Не налаштує на провал, Чи мрію не спустить у підвал. Вночі коли усі поснули, Щось штурхається у грудях. Може то муза, а може то шал, Але точно не ваш крутий нрав. Вночі, навіть у пітьмі, Стають прозоріші думки. Які на сонці ніби вигорають, Чи то очі чиїсь дірки в них...
Читати далі →